Напиши переказ тексту. Обо'язкове завдання: повинен бути опис зовнішності людини із тексту. (Українська мова, 7 класс) Текст: "Рятівник" Валентій Босаковський мандрував думкою у своє минуле. Не знайшлося місця для нього ні в батьківській хаті, ні у своїй вітчизні. Залишалася одна дорога - на Січ. Там він із Хмельницьким стрівся, з ним у походи ходив. Рубака був сміливий, як чортяка, а мудрий, як Одіссей. Увійшов у повне довір'я гетьмана і не розчарував його. До гетьманських дітей прихилився душею, особливо ж до молодшої доньки Олени. Вона ж маленькою не раз його жартів слухала, тягнула за вус, допитувалася всячини. Пізніше знову звела його доля з Оленою, та вже заміжньою. Це сталося випадково, коли загін оборонців порятував від ворожого полону чималий гурт людей, захоплених зненацька. Серед них була й Олена. Серед рятівників він. Тепер Босаковський почував відповідальність за цю жінку. Він має доправити її у безпечне місце, допоки сум'яття в Україні не втихне. Було Олені літ коло тридцяти. Блідолиця, з великими синіми, як фіалки, очима. Буйне волосся, переділене посередині, обрамовувало сумовите личко, стискало вуха і сплетене було позаду у тугий вузол. Було в тій молодиці щось від античної богині і від християнської Мадонни. Сумна достойність веліла шанобливо ставитися до неї. Може, це й було причиною, що навіть брудні руки харцизів не доторкалися до неї. Співчутлива, м'якосерда, огорнута сумовитою святістю. Такою поставала в очах світу. За всіх, здавалося, терпіла, всі болі у своє серце брала. Йшла, мов статуя, без сліз і голосіння за домовиною батька. Проте більш люблячої доньки, мабуть, і на світі не було. У ті небезпечні часи Україна і тріщала, і хиталася, як зрушена з місця будівля. Богданове діло могло пропасти навіки. Отож, усяк дивився на Олену, і спомин про недавню світлу минувшину оживляв. І тільки він, за духом правдоборець, ховав свої глибокі почуття, бо не кожна мрія могла бути дійсністю. Та Орієнтований план до тексту (колективно). 1. Січ - друга батьківщина Босаковського. 2. Він знав Олену з дитинства. 3. Валентій - рятівник і відповідальний за життя цієї жінки. 4. Було у ній щось від Мадонни. А) вродлива з лиця; Б) жила чужими болями; В) любляча донька. 5. Олена нагадувала кожному світлі часи.
Валентий Босаковский отправился в своё прошлое мыслями. Он не нашёл места для себя ни в родительском доме, ни в своей родине. Единый путь оставался - на Сечь. Там он встретился с Хмельницким и ходил с ним в походы. Он был смелым, как черт, и мудрым, как Одиссей. Он завоевал полное доверие гетмана и не разочаровал его. Он сердечно относился к детям гетмана, особенно к младшей дочери Олене. Она, будучи ещё маленькой, слушала его шутки, тянула за усы и спрашивала всякое.
Позже судьба снова свела его с Оленой, но уже замужней. Это произошло случайно, когда отряд защитников спас от вражеского плена немало людей, захваченных внезапно. Среди них была и Олена. Валентий был среди спасателей. Теперь ему лежала на сердце ответственность за эту женщину. Он должен доставить ее в безопасное место до того времени, пока суматоха в Украине не утихнет.
Олене было около тридцати лет. С бледным лицом и большими синими глазами, похожими на фиалки. Буйные волосы, разделенные посередине, обрамляли грустное лицо, сжимали уши и были заплетены сзади в туго натянутый узел. В этой девушке было что-то от античной богини и христианской Мадонны. Грустное достоинство велело относиться к ней с почтением. Возможно, это и была причина того, что даже грязными руками харцизы ни к чему не прикасались. Сочувственная, добросердечная, окутанная грустной святостью. Так она предстала перед миром. Казалось, она терпит невзгоды всех, все боли она берет на свое сердце.
Она шла, словно статуя, без слез и разговоров, по договоренности с отцом. Однако, более любящей дочери, наверное, не было в мире.
В те опасные времена Украина трещала и колебалась, как разрушенное строение. Дело Богдана могло исчезнуть навсегда. Поэтому все восхищались Оленой, и воспоминания о недавнем светлом прошлом оживали.
И только он, честный защитник истины, скрывал свои глубокие чувства, потому что не все мечты могли сбыться.
