Кратер опеши намалювати до нього. БУДИНОК У ЛІСІ Погода почала псуватися. Низькі чорні хмари повзли подорожнім назустріч. Ударила сіра холодна злива. Жод-ної пташки не траплялося в дорозі стомленим мандрівни-кам. Це було поганою прикметою. Пташки ховаються перед затяжним нічним дощем. 324)Можна було б завернути до котроїсь із хат, але вони більше не траплялись. Юнак щільніше загорнувся у плащ та наказав візнику, щоб їхав швидше. Віз виїхав на лісову дорогу, яка невдовзі привела до ґанку якогось великого будинку... У відповідь на грюкання двері розчинились. На порозі стояла невеличка бабуся з рогачем у руках. Подорожні увійшли у передпокій. Струмені води збігали із змоклого одягу на підлогу. Бабуся тільки головою по-хитала. Вона показала йти за собою й відчинила двері. Юнак тихо зойкнув від подиву й захоплення. Перед мандрівниками була велика вітальня. Стіни були неосяжно високими. Невеликі видовжені вікна були роз- ташовані майже під стелею.Важкі меблі біля стіни рипіли навіть у відповідь на кроки. У величезному каміні палали дрова, заливаючи вітальню тьмяним, миготливим світлом. Біля каміна стояв невелич-кий столик і два крісла. Королівським жестом бабуся вказала подорожнім на них і вийшла. Ті сіли й почали роздивлятися портрети, які по-блискували на стінах (За В. Короткевичем).