Please.....100 балів складать конспект про скіфів Скіфи, нові володарі українських степів, були войовничими племенами. На теренах України скіфи розселилися між річками Дон і Дунай Утворена ними держава дістала назву Скіфія. Відвідавши Північне Причорномор’я, Геродот у своїй «Історії» стверджував, що скіфи називали себе сколотами і поділялися на царських скіфів, скіфів-скотарів, скіфів-землеробів та скіфів-орачів. Царські скіфи жили на берегах Азовського моря і степового Криму. Їхнім основним заняттям була війна. Та вони не тільки воювали, а й торгували з грецькими колоніями у Причорномор’ї. В обмін на зерно, хутро, віск, мед і рабів скіфи отримували зброю, вино, предмети розкоші. Скіфи-скотарі кочували на схід від пониззя Дніпра в пошуках нових пасовищ. На Придніпров’ї жили скіфи-хлібороби. Вони вирощували пшеницю, жито, ячмінь, коноплі, використовуючи великий плуг та тяглову силу волів. За словами Геродота, скіф міг поцілити у ворога з лука на відстані 500 метрів. Навіть скіфські дівчата вправно володіли зброєю і не виходили заміж, доки не вбивали трьох ворогів. Більшість худоби та рабів, захоплених під час воєн, діставалася багатим скіфам. Кочували скіфи на чотири- та шестиколісних возах. Їх супроводжували озброєні воїни. У разі нападу ворогів вози ставили в коло, створюючи укріплений табір. Пізніше цю тактику використовували українські козаки. На культуру скіфів великий вплив мала грецька культура, носіями якої були жителі грецьких колоній. Історія зберегла імена скіфів за походженням - лікаря Токсаріса й філософа Анахарсіса, які здобули освіту в Греції. Скіфи мали свою оригінальну міфологію та релігію. Особливу пошану в них мали богиня домашнього вогнища Табіті (зі скіфської - «полум’яна»), володар неба і творець людства Папай, богиня землі Апі. Від шлюбу Папая й Апі народився пращур усіх скіфів Таргитай. Усім богам скіфи приносили жертви. Переважно це були коні або інші тварини. Винятком був бог війни Арей, якому віддавали кожного сотого полоненого. Скіфи шанували могили предків. Їхня віра в потойбічне життя змушувала здійснювати жорстокий і складний поховальний обряд. На місці поховання насипали великий курган - «піраміду степів». Найвідомішими похованнями, які через розміри курганів дістали назву «царських», є: Солоха і Гайманова Могила на Запоріжжі, Чортомлик і Товста Могила на Дніпропетровщині. У кінці IV - на початку ІІІ століття до н. е. Скіфія занепала. Через висихання степів кочівники вже не мали достатньо пасовищ для худоби. На територію Північного Причорномор’я прийшли сармати, які захопили їхні землі. Частина скіфського населення відступила і створила в пониззі Дніпра й Північного Криму Малу Скіфію зі столицею в Неаполі Скіфському, поблизу теперішнього Бахчисарая. Державу скіфів згодом підкорили римляни (3 підручника).

Скифы, новые правители украинских степей, представляли собой воинственные племена. На территории Украины скифы расселились между реками Дон и Дунай. Государство, образованное ими, получило название Скифия. Посетив Северное Причерноморье, Геродот в своей "Истории" утверждал, что скифы называли себя сколотами и делились на царских скифов, скифов-скотоводов, скифов-земледельцев и скифов-орачей.

Царские скифы жили на берегах Азовского моря и степного Крыма, а их основным занятием была война. Однако, помимо боевых походов, они также активно торговали с греческими колониями в Причерноморье. В обмен на зерно, меха, воск, мед и рабов скифы получали оружие, вино и предметы роскоши. Скифы-скотоводы кочевали на восток от понизья Днепра в поисках новых пастбищ, а в Приднепровье обитали скифы-земледельцы, которые выращивали пшеницу, рожь, ячмень и коноплю, используя большой плуг и тягловую силу волов.

По словам Геродота, скиф мог поразить врага из лука на расстоянии 500 метров. Даже скифские девушки самостоятельно владели оружием и не выходили замуж, пока не убили троих противников. Большинство скота и рабов, захваченных во время войны, переходило к богатым скифам.

Скифы путешествовали на четырех- и шестиколесных возах, сопровождаемых вооруженными военными. В случае нападения врагов, возы ставились в круг, создавая укрепленный табор. Позже эту тактику использовали украинские казаки.

На культуру скифов значительно повлияла греческая культура, носителями которой были жители греческих колоний. История сохранила имена скифов по происхождению — врача Токсариса и философа Анахарсиса, которые получили образование в Греции.

Скифы имели свою оригинальную мифологию и религию. Особенно почитали они богиню домашнего очага Табити (из скифского «полумяная»), владыку неба и творца человечества Папая, богиню земли Апи. От брака Папая и Апи родился прародитель всех скифов Таргитай. Всем богам скифы приносили жертвы, чаще всего это были лошади или другие животные. Исключение составлял бог войны Арей, которому отдавали каждого сотого пленного.

Скифы уважали могилы предков. Их вера в загробную жизнь обязывала проводить сложный и суровый похоронный обряд. На месте захоронения насыпан был большой курган — «пирамидa степей».

Наибольшими похоронами, которые благодаря своим размерам получили название «царских», являются: Солоха и Гайманова Могила на Запорожье, Чортомлык и Товста Могила на Днепропетровщине.

К концу IV — началу III века до н. э. Скифия пришла в упадок. Из-за высыхания степей кочевники больше не имели достаточных пастбищ для скота. На территорию Северного Причерноморья пришли сарматы, которые захватили их земли. Часть скифского населения отступила и создала в понизье Днепра и Северном Крыму Малую Скифию со столицей в Неаполе Скифском, недалеко от современного Бахчисарая. Позже государство скифов было покорено римлянами.