Гермес Праксителя Поїзд зупинився в полі й стояв довго. У вагоні першого класу було веселе товариство жінок, які їхали на бал. У середньому купе біля вікна сидів юний офіцер у пелерині, напроти нього цивільний грубий панок. Увагу жіночого товариства захопив офіцер. Шепотом і виразами очей вони робили собі замітки про незвичайного молодци. Його від крита голова була всіяна короткими гебановими кучерями, що підкреслювали ясність облич чя й темно-сині очі. Він піднявся, сперся коло вікна й дивився вдалечінь. Три красуні не зводили з нього очей. Крайня з правого боку, із золотавим волоссям і фіал ковими очима, учителька мистецтва, рухала рожевими пальчиками та жваво ловила профіль юнака в альбом для малювання. Середня, з довгастим чоловічим виразом, барашкувала ніжкою, закладеною на коліно, і дивилася перед себе з усмішкою насолоди. Третя взяла її під руку, мружила чорні очі й шепотіла з гарячим віддихом воркуючої голубки. Середня зауважила: - Якийсь невблаганний смуток впився в його душу. Золотоволоса білявка зітхнула й додала: Шия з головою творить одну лінію. Упасти в його обійми можна вмерти. Гермес Праксителя. Товаришки потакнули. Грубий панок був схожий на бочку. Він почав розмо ву про природність контрастів, про війни за всіх часів і в усіх народів. На доказ своїх слів панок сказав, що хоча на далеких фронтах ллється тепер кров і трупи вкривають землю, життя йде своїм давнім шляхом і незмінним по- рядком. Голос панка гудів із рішучою самовпевненістю, як барабан. Офіцер дивився на нього спід лоба, у його очах заграв глумливий усміх, на лиці з'явилися плями. Війна це проклята підлота й ганьба людства, процідив юнак. Панок витріщив очі. Як це?! Так говорить офіцер про святу справу, яка рятує Вітчизну від ворога? Це ж бунт проти національної етики й богохульство проти суспільної моралі! Офіцер відповів: - Вітчизну рятують творчим трудом і любов'ю, а не насильством, ярмом, людською крив дою та грабунком. Що мені до національної етики, коли в ній немає справедливості, що мені до суспільності, яка грабує мене, вимагає життя? Чому я маю ненавидіти кожний інший на род? Одна струна скрипки, одна сторінка рукопису цінніші для Вітчизни й людства від обіця ного раю дармоїдів. Хіба ви не знаєте, що нуждарі моляться Богу, а він Свою манну посилас ситим світу цього? А справжні наші боги зараз бродять у болоті. Панок посатанів, Війна це традиція історії людства, вона прийнята всім цивілізованим світом. Юнак відповів: Видно, що та історія нічого його не навчила й що людству ще далеко до справжньої культури, коли немає іншого виходу. Панок розкричався: Мовчіт! Я накажу вас заарештувати! Я бачив, як ви не зняли навіть шапки зі знаком монарха й символом держави, тільки махнули головою, аж шапка полетіла під лаву! Прошу йти за мною! Подайте ваші документи! Офіцер піднявся, за ним його слуга. Слуга підійшов до офіцера, розгорнув на його пле чах пелерину й почав виймати з кишені на грудях документи. Порожні рукави хиталися по боках офіцер був без обох рук. Жах ударив по присутніх. З кутка долетів тихий зойк і плач. У повітрі замигали пара- сольки, кілька жіночих рук піднялися вгору, і на кавуновий лоб товстого панка градом по- сипались удари. Прочитати,Скласти план тексту та усний переказ.