Коротка відповідь.
Я б підкреслив:
- заборону тілесних покарань і смертної кари;
- усі права з пунктів а)–д);
- положення про те, що громадянські права й обов’язки мають бути рівними для всіх, а привілеї за класом, статтю, вірою чи національністю — скасовані;
- у пункті 2 — рівність національностей і право на самоврядування, але не обов’язково вимогу перетворити державу на федерацію.
Пояснення вибору
Ці положення відповідають сучасним демократичним правам:
- а) свобода пересування, вибору професії та розпорядження власністю;
- б) право користуватися рідною мовою;
- в) свобода слова, друку та висловлення поглядів;
- г) свобода совісті й віросповідання;
- д) право на мирні зібрання, об’єднання та страйк.
Усі ці права визнаються Конституцією України, хоча можуть мати встановлені законом обмеження, наприклад під час воєнного стану.
Вимога рівності прав і обов’язків залишається дуже важливою, адже в демократичній державі не повинно бути дискримінації за статтю, національністю, релігією чи соціальним походженням.
Заборона тілесних покарань і смертної кари є актуальною. Водночас вимога повністю скасувати довічне ув’язнення нині не реалізована в Україні, тому її можна вважати актуальною лише як ідею гуманного покарання.
Право на збереження національної культури, мови та певне самоврядування також важливе. Проте Україна є унітарною, а не федеративною державою, тому саме положення про федерацію національних одиниць не відповідає її сучасному державному устрою.
