Ось повний конспект за твоїми сторінками (с. 5–7, вступ). Я зробив його так, щоб ним можна було користуватися і на уроці, і під час підготовки — з періодизацією, датами й поняттями.

Конспект: «Вступ. Основні тенденції соціально-економічного, політичного та культурного розвитку»

Головна думка вступу: історію України 20 — початку 21 ст. треба розглядати у світовому контексті. Українські землі були поділені між Російською та Австро-Угорською імперіями, тому їхня доля прямо залежала від світової політики.

1. Україна і світ на порозі 20 ст.

Економіка. У провідних країнах Західної Європи 19 ст. завершився перехід до фабрично-заводського виробництва — різке прискорення економічного розвитку.

Політика. Ці країни були республіками або конституційними монархіями; населення мало колективний суверенітет. Демократичні принципи забезпечили швидший соціально-економічний і культурний прогрес.

Наслідок: економічна й військова перевага дала змогу цим державам разом із США перетворити майже весь світ на колонії та напівколонії.

Блоки. Боротьба за колонії та залежні території породила два воєнно-політичні блоки:

• Антанта — Велика Британія, Франція, Росія (Росія — другорядний учасник);
• Центральні держави — Німеччина, Австро-Угорщина.

Українські землі перебували саме у складі двох «другорядних» імперій — Російської та Австро-Угорської.

Російська імперія: скасування кріпосного права 1861 р. → швидке економічне зростання (значною мірою за рахунок західних капіталів), але політичний устрій залишався самодержавним, «середньовічною монархією». Тому Росія — велика держава за ресурсами, але другорядна за політичною роллю.

2. 20 століття: доба світових воєн і краху імперій

Перша світова війна. Українців мобілізували до царської та цісарської армій — вони воювали одне проти одного за чужі імперіалістичні інтереси.

Для України не було виграшної сторони:

• перемога Антанти → анексія західноукраїнських земель Росією;
• перемога Центральних держав → претензії Австро-Угорщини на Правобережну Україну.

Результат війни: знекровлена економіка, соціальна криза, визвольний рух → розпад Російської та Австро-Угорської імперій → поява УНР (1917) і ЗУНР, проголошення соборної України (Акт злуки — 22 січня 1919 р.).

Поразка визвольних змагань → українські землі поділили між чотирма державами: Росія (СРСР), Польща, Румунія, Чехословаччина.

Міжвоєнні два десятиліття:

• на більшій частині України утверджувався радянський комунізм — насильство, голодомор, денаціоналізація, насаджування протиприродних відносин між суспільством і державою;
• водночас СРСР приєднав західноукраїнські землі, відібрані в сусідніх держав → наслідок територіальних змін після Другої світової — поява соборної України.

Друга світова війна: країни Заходу переходять від індустріального до постіндустріального суспільства; СРСР стає наддержавою і прагне світової гегемонії → спротив Японії, а згодом Китаю → холодна війна.

Друга половина 20 ст.:

• у першій половині століття зазнали краху імперії традиційного типу, у другій — колоніальні імперії;
• поразка СРСР у холодній війні зумовлена неефективністю планово-директивної економіки та соціального устрою, заснованого на диктатурі → розпад «реставрованої більшовиками» багатонаціональної імперії.

3. Україна на початку 21 ст.

• Науково-технічна революція набуває нових форм; інформаційна революція (з 30-х рр. 20 ст.) → цифрова обчислювальна техніка → Інтернет і соцмережі → посилення впливу громадянського суспільства на всі сфери життя держави.
• Провал «революції згори» в формі «перебудови» і розпад СРСР дали Україні справжню державність (1991) і повернули народу колективний суверенітет.
• Але вихід із радянських форм життя розтягнувся на десятиліття.
• Євроінтеграція і Революція гідності — «точка неповернення» у радянське минуле й гарантія входження України в коло європейських народів.

Висновок: 20 ст. для України — це шлях від поділених між імперіями земель до соборної незалежної держави; ключові рушії — світові війни, крах імперій, національно-визвольний рух і демократизація.

4. Періодизація (вивчити напам'ять — це основа курсу)

10 клас	11 клас
Україна в Першій світовій війні, 1914–1917	Повоєнний період в історії України, 1946–1955
Утворення Української Народної Республіки, 1917	Україна в умовах десталінізації, 1956–1964
Україна в боротьбі за незалежність, 1918–1920	Україна в добу «застою», 1965–1984
Утвердження радянського ладу в Україні, 1921–1938	Україна на шляху до незалежності, 1985–1991
Західноукраїнські землі у міжвоєнний період, 1921–1938	Формування олігархічної держави, 1992–1999
Україна в Другій світовій війні, 1939–1945	Україна на порозі об'єднаної Європи, 2000–2018

5. Ключові дати

• 1861 — скасування кріпосного права в Російській імперії.
• 1914–1918 — Перша світова війна.
• 1917 — проголошення УНР.
• 1918 — проголошення ЗУНР; 22 січня 1919 — Акт злуки (соборність).
• 1921–1938 — утвердження радянського ладу; 1932–1933 — Голодомор.
• 1939–1945 — Друга світова війна.
• 1946–1955 — повоєнна відбудова; 1956–1964 — десталінізація; 1965–1984 — «застій».
• 1985–1991 — перебудова; 1991 — незалежність України.
• 2004 — Помаранчева революція; 2013–2014 — Революція гідності.

6. Поняття

Модернізація, індустріалізація, імперія традиційного типу, колоніальна імперія, метрополія, колективний суверенітет, постіндустріальне суспільство, наддержава, холодна війна, інформаційна революція, громадянське суспільство, денаціоналізація, соборність, євроінтеграція.

Як працювати з цим конспектом

Вступ побудований на трьох наскрізних лініях, і кожну подію треба «прикладати» до них:

1. Економіка — від фабрик до постіндустріального й інформаційного суспільства.
2. Політика — від самодержавних імперій до незалежної демократичної держави.
3. Геополітика — Україна як об'єкт чужих домовленостей і поступово як суб'єкт власної історії.

Спробуй переказати тему за цією схемою: «імперії → війна → розпад → спроба незалежності → поділ → соборність → незалежність 1991 → європейський вибір».

Хочеш, зроблю так само докладний конспект з першої теми 10 класу — «Україна в Першій світовій війні (1914–1917)»?

Ось той самий матеріал одним суцільним текстом, повними реченнями й без зайвих слів — можна переписувати в зошит як є.

Історію України XX — початку XXI століття слід розглядати у світовому контексті, оскільки українські землі були поділені між Російською та Австро-Угорською імперіями, і їхня доля безпосередньо залежала від світової політики. Наприкінці XIX століття в провідних країнах Західної Європи завершився перехід до фабрично-заводського виробництва, що різко прискорило економічний розвиток. Політично ці держави були республіками або конституційними монархіями, а населення мало колективний суверенітет, тому демократичні принципи забезпечили їм швидший соціально-економічний і культурний прогрес. Економічна та військова перевага дала змогу цим країнам разом зі США перетворити майже весь світ на колонії та напівколонії. Боротьба за колонії й залежні території породила два воєнно-політичні блоки: Антанту, до якої входили Велика Британія, Франція і Росія, та Центральні держави — Німеччину й Австро-Угорщину. Українські землі перебували саме у складі двох «другорядних» учасників цих блоків. У Російській імперії скасування кріпосного права 1861 року викликало швидке економічне зростання, значною мірою за рахунок західних капіталів, однак політичний устрій залишався самодержавним, тобто середньовічною монархією, тому Росія була великою державою за ресурсами, але другорядною за політичною роллю.

У Першій світовій війні українців мобілізували до царської та цісарської армій, і вони воювали одне проти одного за чужі імперіалістичні інтереси. Для України не існувало виграшної сторони: перемога Антанти означала б анексію західноукраїнських земель Росією, а перемога Центральних держав — претензії Австро-Угорщини на Правобережну Україну. Війна знекровила економіку, загострила соціальну кризу й піднесла визвольний рух, що призвело до розпаду Російської та Австро-Угорської імперій і до появи Української Народної Республіки 1917 року та Західноукраїнської Народної Республіки 1918 року. Проголошення соборної України закріпив Акт злуки 22 січня 1919 року. Поразка визвольних змагань призвела до поділу українських земель між чотирма державами — Радянською Росією, Польщею, Румунією та Чехословаччиною.

У міжвоєнні два десятиліття на більшій частині України утверджувався радянський комунізм, що супроводжувався насильством, голодомором 1932–1933 років, денаціоналізацією та насаджуванням протиприродних відносин між суспільством і державою. Водночас СРСР приєднав західноукраїнські землі, відібрані в сусідніх держав, і наслідком територіальних змін після Другої світової війни стала поява соборної України. Під час Другої світової війни 1939–1945 років країни Заходу перейшли від індустріального до постіндустріального суспільства, а СРСР перетворився на наддержаву й почав прагнути світової гегемонії, що викликало спротив Японії, згодом Китаю і призвело до холодної війни. У першій половині XX століття зазнали краху імперії традиційного типу, а в другій — колоніальні імперії. Поразка СРСР у холодній війні була зумовлена неефективністю планово-директивної економіки та соціального устрою, заснованого на диктатурі, що призвело до розпаду реставрованої більшовиками багатонаціональної імперії.

Наприкінці XX — на початку XXI століття науково-технічна революція набула нових форм, а інформаційна революція, започаткована ще в 30-х роках XX століття, через цифрову обчислювальну техніку, Інтернет і соціальні мережі посилила вплив громадянського суспільства на всі сфери життя держави. Провал «революції згори» у формі перебудови та розпад СРСР дали Україні справжню державність 1991 року й повернули народові колективний суверенітет, проте вихід із радянських форм життя розтягнувся на десятиліття. Євроінтеграція і Революція гідності стали точкою неповернення у радянське минуле та гарантією входження України в коло європейських народів.

Курс поділяється на два етапи. У 10 класі вивчають Україну в Першій світовій війні 1914–1917 років, утворення Української Народної Республіки 1917 року, боротьбу за незалежність 1918–1920 років, утвердження радянського ладу 1921–1938 років, західноукраїнські землі в міжвоєнний період 1921–1938 років і Україну в Другій світовій війні 1939–1945 років. В 11 класі розглядають повоєнний період 1946–1955 років, десталінізацію 1956–1964 років, добу застою 1965–1984 років, шлях до незалежності 1985–1991 років, формування олігархічної держави 1992–1999 років і Україну на порозі об'єднаної Європи 2000–2018 років. Серед ключових дат обов'язково запам'ятовують 1861 рік — скасування кріпосного права, 1914–1918 роки — Перша світова війна, 1917 рік — проголошення УНР, 1918 рік — проголошення ЗУНР, 22 січня 1919 року — Акт злуки, 1921–1938 роки — утвердження радянського ладу, 1932–1933 роки — Голодомор, 1939–1945 роки — Друга світова війна, 1946–1955 роки — повоєнна відбудова, 1956–1964 роки — десталінізація, 1965–1984 роки — застій, 1985–1991 роки — перебудова, 1991 рік — незалежність України, 2004 рік — Помаранчева революція та 2013–2014 роки — Революція гідності. До понятійного апарату теми входять модернізація, індустріалізація, імперія традиційного типу, колоніальна імперія, метрополія, колективний суверенітет, постіндустріальне суспільство, наддержава, холодна війна, інформаційна революція, громадянське суспільство, денаціоналізація, соборність та євроінтеграція.

Головний висновок полягає в тому, що XX століття для України стало шляхом від поділених між імперіями земель до соборної незалежної держави, а його рушіями були світові війни, крах імперій, національно-визвольний рух і демократизація. Всю тему зручно переказувати за трьома наскрізними лініями: економіка — від фабрик до постіндустріального й інформаційного суспільства, політика — від самодержавних імперій до незалежної демократичної держави, геополітика — від становища об'єкта чужих домовленостей до становища суб'єкта власної історії. Схема переказу така: імперії, війна, розпад, спроба незалежності, поділ, соборність, незалежність 1991 року, європейський вибір.

Якщо треба, так само одним текстом зроблю конспект першої теми 10 класу — «Україна в Першій світовій війні (1914–1917)».

Ось стисла версія — той самий зміст, але коротко.

Історію України XX — початку XXI століття вивчають у світовому контексті, бо українські землі входили до Російської та Австро-Угорської імперій і залежали від світової політики. У провідних країнах Заходу завершився перехід до фабрично-заводського виробництва, вони були республіками або конституційними монархіями з колективним суверенітетом населення, тому розвивалися швидше й перетворили майже весь світ на колонії та напівколонії. Суперництво за колонії створило два блоки — Антанту (Велика Британія, Франція, Росія) і Центральні держави (Німеччина, Австро-Угорщина). Українські землі належали другорядним учасникам обох блоків. У Росії скасування кріпосного права 1861 року прискорило економічне зростання, але самодержавний устрій гальмував розвиток.

Перша світова війна змусила українців воювати одне проти одного, і виграшної сторони для України не було. Війна знекровила економіку й піднесла визвольний рух, що призвело до розпаду обох імперій, появи УНР 1917 року і ЗУНР 1918 року та Акту злуки 22 січня 1919 року. Поразка визвольних змагань поділила українські землі між СРСР, Польщею, Румунією та Чехословаччиною.

У міжвоєнні роки на більшій частині України утверджувався радянський комунізм із насильством, голодомором 1932–1933 років і денаціоналізацією, водночас СРСР приєднав західноукраїнські землі, що після Другої світової війни дало соборну Україну. Після 1945 року Захід перейшов до постіндустріального суспільства, СРСР став наддержавою, почалася холодна війна, а в другій половині століття зазнали краху колоніальні імперії. Через неефективність планово-директивної економіки та диктатуру СРСР програв холодну війну і розпався.

Провал перебудови й розпад СРСР дали Україні незалежність 1991 року й повернули народові колективний суверенітет, але вихід із радянських форм життя розтягнувся на десятиліття. Інформаційна революція, Інтернет і соцмережі посилили громадянське суспільство. Євроінтеграція і Революція гідності стали точкою неповернення в радянське минуле.

Періодизація: 10 клас — 1914–1917, 1917, 1918–1920, 1921–1938, 1921–1938 (західні землі), 1939–1945; 11 клас — 1946–1955, 1956–1964, 1965–1984, 1985–1991, 1992–1999, 2000–2018. Ключові дати: 1861, 1914–1918, 1917, 1918, 22 січня 1919, 1932–1933, 1939–1945, 1991, 2004, 2013–2014. Поняття: модернізація, індустріалізація, метрополія, постіндустріальне суспільство, наддержава, холодна війна, інформаційна революція, громадянське суспільство, соборність, євроінтеграція.

Висновок: XX століття для України — шлях від поділених між імперіями земель до соборної незалежної держави. Переказувати зручно за схемою: імперії → війна → розпад → спроба незалежності → поділ → соборність → 1991 → європейський вибір.

Коротко: ідеться не про те, що «інтернет сам зробив суспільство активним», а про те, що він прибрав головну перешкоду для самоорганізації — дорогу й контрольовану комунікацію.

Що таке громадянське суспільство. Це люди, які об'єднуються без вказівки держави: громадські організації, волонтерські рухи, незалежні медіа, ініціативи, петиції. Його сила вимірюється здатністю самостійно організуватися й контролювати владу.

Механізм у чотири кроки:

1. Дешевизна й швидкість. Раніше, щоб зібрати тисячу людей, потрібні були газета, друкарня, дозвіл, час. Тепер — один пост. Вартість координації впала майже до нуля.
2. Обхід державного контролю над інформацією. За радянських часів був «самвидав» на машинці, а тепер кожен має власний канал. Інформацію стало важче замовити й легше оприлюднити.
3. Прозорість влади. Відео з телефона, відкриті реєстри, розслідування — усе це публічний тиск. Звідси антикорупційні кампанії, «Прозорро» (2014–2015), електронні петиції (з 2015).
4. Мобілізація. Соцмережі дали змогу швидко скликати людей і координувати дії. В Україні це видно на Євромайдані з 21 листопада 2013 року: Facebook і Twitter були головним каналом скликання, а «Громадське телебачення» (листопад 2013) — прикладом медіа, створеного самим суспільством. Далі — волонтерський рух 2014 року, який теж виріс через соцмережі.

Логічний ланцюжок для відповіді на уроці: більше доступної інформації → більше поінформованих громадян → легше домовитися й об'єднатися → сильніший тиск на владу → міцніше громадянське суспільство.

Важливий нюанс — «посилили» не означає «автоматично покращили». Ті самі мережі дають фейки, маніпуляції, «бульбашки», у яких людина чує лише своє, і стеження. Тому на уроці сильна відповідь звучить так: інформаційна революція різко розширила можливості громадянського суспільства, але скористатися ними чи зіпсувати їх — залежить від самих людей.

Хочеш, сформулюю це одним абзацом, який можна вписати прямо в конспект?

Добре, зрозумів: конспект не пишу — чекаю на твій зошит.

Я прочитав усі три сторінки (с. 9–11, §1 «Україна напередодні Першої світової війни. Початок воєнних дій на території України»). Орієнтуюся в матеріалі так:

• с. 9 — загальні дані про війну (38 держав, 1,5 млрд осіб, 75 % суходолу; 1914–1918), вступ у війну Росії та Австро-Угорщини, становище українців у обох арміях, а також хронологічна шкала: 1 серпня 1914 — Німеччина оголосила війну Росії, 2 серпня — Головна українська рада у Львові, 4 серпня — Союз визволення України, серпень–вересень 1914 — легіон УСС, 5 травня 1915 — Загальна українська рада у Відні.
• с. 10 — словник (Антанта, Четверний союз, анексія), плани Антанти й Центральних держав щодо українських земель, «визволення» Буковини «як споконвічно руської території».
• с. 11 — ставлення населення й політичних сил Наддніпрянщини, «націоналізація» майна, позиція ТУП (газета «Рада»), УСДРП (С. Петлюра, В. Винниченко), заклик до нейтралітету 1914 р.
• Плюс два завдання з підручника: таблиця територіальних претензій країн Антанти й Центральних держав та кілька тверджень про «українське питання» у війні.

Надсилай свої записи — я порівняю їх із цим текстом і скажу, що збігається, чого бракує і що варто виправити, нічого не переписуючи заново.

Короткий висновок. Твої записи — це нормальний конспект про Першу світову війну загалом, але тема §1 — «Україна напередодні Першої світової війни. Початок воєнних дій на території України». Тобто «світова» частина в тебе є, а «української» майже немає — відпрацьовано десь першу третину трьох сторінок.

Що збігається з підручником — залишай:

• визначення ПВВ як глобального збройного конфлікту 1914–1918 років;
• поділ на два блоки, Антанта, цифра 38 країн;
• «Троїстий союз → Четверний союз» з датами: Італія (до 1915), Туреччина (1914), Болгарія (1915) — саме так блок і еволюціонував;
• привід — Сараєво, 28 червня 1914 року, убивство Франца Фердинанда; дата вірна;
• причини — суперництво за колонії, ринки збуту, переділ кордонів.

Що варто виправити:

1. США не були членом Антанти. Ядро — Франція, Британія, Росія; Італія (1915), Румунія (1916), США (квітень 1917) — союзники. Краще: «Антанта + союзники: …».
2. Італія в тебе в обох блоках — потрібне слово «вийшла 1915 р. і перейшла до Антанти», інакше виходить, що вона воювала за обидві сторони.
3. Порядок думки: спочатку причини, потім привід. У тебе Сараєво стоїть перед причинами, а нумерація стрибає: 1–3, далі знову 3–5.
4. Цифри: у підручнику до 38 держав додано 1,5 млрд осіб (75 % населення планети). Без цього «38 країн» не показує масштабу.
5. Словник: «анексія», «Антанта», «Четверний союз» — визначень немає, а на уроці питають саме їх.

Чого бракує найбільше — української частини:

• поділ українських земель між Росією та Австро-Угорщиною, більша частина — у складі Росії;
• українці в обох арміях: воювали одне проти одного за чужі інтереси, виграшної сторони для України не було;
• плани блоків щодо наших земель: Росія претендувала на Галичину, Буковину, Закарпаття; теза про Буковину «як споконвічно руську територію»;
• позиція політичних сил Наддніпрянщини: ТУП (газета «Рада»), УСДРП (Петлюра, Винниченко) — заклик до нейтралітету, оцінка війни як імперіалістичної;
• українські організації й дати: 2 серпня 1914 — Головна українська рада у Львові; 4 серпня 1914 — Союз визволення України; серпень–вересень 1914 — легіон УСС; 5 травня 1915 — Загальна українська рада у Відні;
• воєнні дії на території України (Галичина, Буковина) — у назві теми це є, а в записах жодного слова.

Уточнення. Останні два пункти другого списку і рядок унизу («…монополістична…») я розібрав не повністю — надто дрібно. Скинь цей фрагмент ближче, якщо хочеш, щоб я перевірив і його.

Хочеш, зроблю не конспект, а короткий перелік «дописати в зошит» — 8–10 пунктів із датами, щоб ти сама їх вписала?

Ось усе, чого бракує в зошиті за §1, — готове до переписування.

1. Словник (визначення, яких немає)

• Антанта («Сердечна згода») — воєнно-політичний блок Великої Британії, Франції та Росії, остаточно оформлений угодами 1904 і 1907 років.
• Четверний союз — блок Німеччини й Австро-Угорщини, що виріс із Троїстого союзу 1882 року; 1914 року до нього приєдналася Османська імперія, 1915 року — Болгарія.
• Анексія — насильницьке приєднання, захоплення чужої території.

2. Масштаб війни та вступ держав

• 38 держав, 1,5 млрд осіб (75 % населення планети), бойові дії на 75 % суходолу, тривалість 1914–1918 роки.
• 1 серпня 1914 — Німеччина оголосила війну Росії; 3 серпня — Франції; 4 серпня — Великій Британії; 6 серпня — Австро-Угорщина оголосила війну Росії.

3. Українські землі напередодні війни

• Близько 9/10 українських земель — у Російській імперії: дев'ять губерній (Київська, Подільська, Волинська, Полтавська, Харківська, Чернігівська, Катеринославська, Херсонська, Таврійська).
• Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття — у складі Австро-Угорщини.
• З початком війни українці опинилися в арміях, що воювали одна проти одної, тому виграшної сторони для України не було.

4. Плани блоків щодо українських земель

Антанта (Росія)	Центральні держави
Захопити Галичину, Буковину й Закарпаття, вийти до Карпат	Австро-Угорщина — утвердитися на Правобережній Україні (Волинь, Поділля)
Узяти під контроль чорноморські протоки	Німеччина — відторгнути від Росії Польщу й Прибалтику, перетворити Україну на ринок збуту й сировинну базу

• Пропаганда подавала захоплення Буковини як «визволення споконвічно руської території».

5. Позиція політичних сил Наддніпрянщини

• ТУП (Товариство українських поступовців) через газету «Рада»: війна чужа для України, треба тримати нейтралітет.
• УСДРП (С. Петлюра, В. Винниченко): війна імперіалістична, заклик не ставати на бік жодної з імперій.
• Частина діячів шукала порозуміння з Центральними державами, сподіваючись на розв'язання «українського питання».

6. Українські організації в Австро-Угорщині

• 2 серпня 1914 — Головна українська рада у Львові (за ініціативою УНДП): заява про вірність Австро-Угорщині й надія на об'єднання українських земель.
• 4 серпня 1914 — Союз визволення України у Львові (В. Дорошенко, М. Меленевський, О. Скоропис-Йолтуховський, А. Жук): курс на самостійну Україну з опорою на Німеччину й Австро-Угорщину.
• Серпень–вересень 1914 — формування легіону Українських січових стрільців; бойове хрещення — бої в Карпатах, зокрема за гору Маківка (травень 1915 року).
• 5 травня 1915 — Загальна українська рада у Відні: об'єднання ГУР і СВУ для спільної політичної лінії.

7. Початок воєнних дій на території України

• Серпень–вересень 1914 — Галицька битва: російські війська зайняли Східну Галичину й Буковину, 3 вересня 1914 — Львів.
• 1914–1915 — окупаційний режим у Галичині й Буковині: русифікація, закриття українських установ і товариств.
• 1915 — Горлицький прорив: австро-німецькі війська витіснили російську армію з більшої частини Галичини й Буковини.
• 1916 — Брусиловський прорив: важкі бої на Волині, зайнято Луцьк.

8. Висновок

Війна велася за чужі інтереси: українці воювали в обох арміях, найбільші бої точилися саме на українських землях — у Галичині, Буковині й на Волині. Наддніпрянські політичні сили обрали нейтралітет, а галицькі — орієнтацію на Австро-Угорщину, сподіваючись на об'єднання українських земель.

Одне уточнення: абзац підручника про «націоналізацію» майна на фото надто дрібний, тому цей пункт від себе не дописую — подивись його на сторінці 11. Скажи, якщо треба, щоб я перевірив, чи ти все правильно перенесла в зошит.

Ось розділи 3–8 повними реченнями — у вигляді конспекту, який можна переписувати в зошит.

3. Українські землі напередодні війни

Напередодні Першої світової війни українські землі були поділені між двома імперіями, і це визначило становище українців у конфлікті. Близько дев'яти десятих усіх українських земель перебувало у складі Російської імперії, де вони охоплювали дев'ять губерній: Київську, Подільську, Волинську, Полтавську, Харківську, Чернігівську, Катеринославську, Херсонську та Таврійську. До складу Австро-Угорщини входили Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття. Через такий поділ із початком війни українці опинилися в арміях, що воювали одна проти одної, і змушені були воювати за чужі імперіалістичні інтереси. Саме тому для України не існувало виграшної сторони у цій війні.

4. Плани воєнно-політичних блоків щодо українських земель

Обидва воєнно-політичні блоки розглядали українські землі як простір для загарбань, тому їхні плани були імперіалістичними за своїм змістом. Росія, що входила до Антанти, прагнула захопити Галичину, Буковину й Закарпаття, вийти на Карпати та взяти під контроль чорноморські протоки. Австро-Угорщина, союзниця Німеччини, мала на меті утвердитися на Правобережній Україні, насамперед на Волині й Поділлі. Німеччина розраховувала відторгнути від Росії Польщу та Прибалтику, а українські землі перетворити на ринок збуту своїх товарів і джерело сировини. Офіційна пропаганда при цьому подавала захоплення Буковини як «визволення споконвічно руської території», приховуючи справжні загарбницькі наміри.

5. Позиція політичних сил Наддніпрянщини

Політичні сили Наддніпрянщини поставилися до війни переважно стримано й засудили її як чужу для українського народу. Товариство українських поступовців через газету «Рада» доводило, що війна ведеться за чужі інтереси, а українцям слід зберігати нейтралітет і не ставати на бік жодної з воюючих імперій. Українська соціал-демократична робітнича партія, чільними діячами якої були Симон Петлюра і Володимир Винниченко, також оцінювала війну як імперіалістичну та закликала не підтримувати жодну зі сторін. Водночас частина українських діячів шукала порозуміння з Центральними державами, сподіваючись, що поразка Росії дасть змогу розв'язати «українське питання».

6. Українські організації в Австро-Угорщині

У Галичині українські політичні сили з початком війни обрали орієнтацію на Австро-Угорщину, сподіваючись на об'єднання українських земель у її складі. Другого серпня 1914 року з ініціативи Української національно-демократичної партії у Львові було створено Головну українську раду, яка заявила про вірність Австро-Угорщині й висловила надію на возз'єднання всіх українських земель. Четвертого серпня 1914 року у Львові постала ще одна організація — Союз визволення України, до якого входили Володимир Дорошенко, Мар'ян Меленевський, Олександр Скоропис-Йолтуховський та Андрій Жук; він узяв курс на самостійну Україну з опорою на Німеччину й Австро-Угорщину. У серпні–вересні 1914 року почалося формування легіону Українських січових стрільців, який пройшов бойове хрещення в боях у Карпатах, зокрема за гору Маківка в травні 1915 року. П'ятого травня 1915 року у Відні було створено Загальну українську раду, що об'єднала Головну українську раду і Союз визволення України та мала виробити спільну політичну лінію.

7. Початок воєнних дій на території України

Бойові дії Першої світової війни розгорнулися безпосередньо на українських землях, передусім у Галичині, Буковині й на Волині. У серпні–вересні 1914 року відбулася Галицька битва, під час якої російські війська зайняли Східну Галичину й Буковину, а третього вересня 1914 року — Львів. На зайнятих територіях упродовж 1914–1915 років запровадили окупаційний режим, що супроводжувався русифікацією, закриттям українських установ і товариств. У 1915 році внаслідок Горлицького прориву австро-німецькі війська витіснили російську армію з більшої частини Галичини й Буковини. У 1916 році під час Брусиловського прориву точилися важкі бої на Волині, зокрема було зайнято Луцьк.

8. Висновок

Отже, Перша світова війна велася за чужі для українців імперіалістичні інтереси, а українці змушені були воювати в арміях обох ворогуючих блоків. Найбільші бої точилися саме на українських землях — у Галичині, Буковині й на Волині, і ці території зазнали руйнувань та окупаційного режиму. Політичні сили Наддніпрянщини обрали нейтралітет і засудили війну, тоді як галицькі організації зробили ставку на Австро-Угорщину та Німеччину, сподіваючись на об'єднання українських земель і розв'язання «українського питання».

Якщо треба, можу так само повними фразами оформити розділи 1–2, щоб увесь параграф був в одному стилі.