Дайте усно відповіді на запитання: Чи всі слова мають однакову кількість форм в українській мові?

На фото кілька окремих завдань. Нижче — відповіді на блок «Дайте усно відповіді на запитання».

1. Ні, не всі слова мають однакову кількість форм.
   Незмінні слова — прислівники, службові частини, вигуки — форм не мають. Іменники бувають лише в однині або лише в множині: молоко, ножиці. Дієслово має багато форм: читаю, читав, читатиму, читай.

2. Самостійні частини мови мають лексичне значення, називають предмети, ознаки, дії та виконують роль членів речення.
   Службові не називають предметів чи дій, а виражають відношення між словами або частинами речення і не бувають членами речення.

3. За шкільною класифікацією в українській мові 10 частин мови:

   • самостійні: іменник (учень), прикметник (старанний), числівник (п’ять), займенник (він), дієслово (читати), прислівник (добре);
   • службові: прийменник (в, на), сполучник (і, але), частка (не, ж);
   • окремо — вигук (ой, гей).

4. Ні. Різні частини мови виконують різні синтаксичні ролі: іменник може бути підметом або додатком, прикметник — означенням, дієслово — присудком, прислівник — обставиною. Службові слова членами речення не є.

5. Прийменник пов’язує слово з іншими словами й виражає відмінкові відношення: у школі.
   Сполучник з’єднує однорідні члени або частини речення: і, але.
   Частка додає відтінок значення або творить форму слова: не, хай, б.

6. Вигук — окрема група слів, не самостійна і не службова. Він не називає предметів чи ознак і не виражає граматичних зв’язків, а передає почуття, спонукання чи етикет: ой, гей, будь ласка.

7. Дієслово — самостійна частина мови, що означає дію, стан або процес і відповідає на питання що робити? що зробити?.
   Його ознаки: вид, час, число, особа або рід, спосіб; у реченні найчастіше буває присудком.

8. Форми дієслова: інфінітив (читати), особові форми (читаю, читав, читатиму, читай), дієприкметник (прочитаний), дієприслівник (читаючи), безособові форми на -но, -то (прочитано).

Орієнтир для схожого завдання: спершу визнач, чи слово щось називає; якщо так — це самостійна частина мови. Якщо воно лише з’єднує, уточнює або виражає почуття — це службова частина або вигук.