Мова лирики - ніби ріка,
Тече віршами, обрамлена стихами.
Слова відлітають, наче птахи,
Не зупиняються, як години на годиннику.
Вірші, мов хмари, легкі та високі,
Пливуть у небо, у чудовий обрій.
Поринути в них - немов у сонячний ранок,
Заплетені слова розкривають мрій та думок шляхи.
Вірші - наче кольоровий килим,
Ніжно розкривають душу, ніби живий мінливий снім.
Як палітра, що малює прекрасний світ,
Вірші змальовують любов, біль, надію і красу цікавого життя.
Поринаючи в літери, немов у море,
Вірші відкривають властивості даних слова.
Невагомі, мелодійні, як голос співаючого птаха,
Вони зачаровують, розчиняють душу у безмежних вікнах.
