Треба виписати 2 -4 вставних речень с повісті Дорогою ціною, і виділити ці речення

Діялось се в тридцятих роках минулого століття. Українське поспільство, поборене у класовій боротьбі, з ярмом панщизняної неволі на шиї, тягло свою долю з глухим ремством. То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл. якого паша й спочинок могли зробити щасливим: ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим віт ром, із не втраченим іще смаком волі, широких просторів. Він йшов у ярмі, скорившись силі, хоч часом із гніву очі йому наливались кров'ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв роги.... Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі. Свіжі традиції волі, такі свіжі, що часом трудно було відрізнити сьогодні од вчора, підтримували жев- ріючу під попелом іскру. Старше покоління, свідок іншого життя, показувало ще на долонях мозолі від шаблі, піднятої в оборону народних і людських прав.Пісня волі, споетизованої, може, з дне чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть кайданів, скованих на людий людьми. На широкі бессарабсыят стопи вілыя, без пана и панщини, рвалась гаряча унва й тягли за собою сотки й тисячі • Дунаем, за Дунаем! Недобитки снової руїни, От коч хоробріск, заклятая, звили собі гніздов Туреччині і возили звідти на Вкраїну, моя контрабанду, палкі заклики у кіш на волю, до січового братерства Ярами, кори коритами висхлих ринок пісовими нетрами, прикра прикриваючись темрявою, ховаючись, мов од дикого звіра, тікало од пана і панщини все, що не заплесніло в неволі, не втратило ще живої душі, тікало, щоб здобути собі то защо предки вмівали шабля в покое або ставали до бою з калими та вилам.... А тим часом ворог не дримав < > Власники душ, повернения у робуче бидло, записаних у господарський вентар дідича разом із волами й кіньми, найбільш боялись того неспокойного, вільнолюбного духу народного, бо його ніяк не можна було приписувати. панських інтерес ресів, погодити з незмірними скарбами, які давала панові об- роблена клопом українськ земля, віко жена боротьба д вох станів пансько- інтересів, го й мужичого, боротьба хронічна, що часом приймала гострі форми і бурею проносилась над нещасника храм, ніколи не внешлась, ба й не могла скін- читися, вом пан переиме. Ще недавно, змившись в Умані власносно кров'ю на кидавши в Кодные стоком гайдамациих голів, пан смакував перемогу, пильно обороняючи свої права на живий робочий інвентар хлопа. Хлоп протесту хлоп тікше на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рід най зал все дороге, все миле Його серцю. Але й там, далеко від рідних осель, настигала його панська рука. На вільних землях зорганізовані були на втікачів лови, справжні облави и вовка або ведмедя. По всій Бессара арабе таняли горыі, вистежуючи сколь по ровак, стогах сіна, коми педія Бессараби, од бистрого Пруту. вім боці Дунаю, зок гем до моря стояло на чатах військо (заслонило волк, ца там, за широким Дучаем, за зеленими прибережними вербами, синіла десь у чужій кришн Голову втікача оцінено. За кожного спійманого прибережні козаки діста- вали плату. Сотні, тисете нещасних попадалися до рук козакам мусили ви пити прку до краю. Лика доля чекала втікача: його оддавано в некруги, заси лано на Сибір, катовано канчуками, тавровано, мов худобу, або з оголеною напівголовою, збитого, збасарманеного, одсиланов кайданах назад до пани знов у неволю, на панци Чого в міг сподіватися вдома вщ паня? А проте, мов талії води під теплим (кадихом весни, річкою текло вкраїнське селянство туди, де хоч дорогою заною, с цього тексту треба Виписати речення із вставними словами (2-4) із повісті "Дорогою ціною". Вказати автора. Виділити вставні слова.