Напишы письмо другу используя етот текст все разделы Розділ 22 «Бум, бум, бум!» разом із хлопцями. Гупало у Потапа в голові. Він таки прийшов на дискотеку - Не будь тупаком! — підбурював його Севка. - Ми ж домовилися йти дружно! А ти хочеш від компанії відколотись!? Так його й умовили... І от тепер він стояв біля танцювального майданчика картав себе за те, що надто легко піддався на вмовляння. А хлопці відривалися на всю. Севка із Славком вже навіть підчепили якихось дівчат із третього загону. Близнюки викаблучувалися перед ними, щоб справити якнайкраще враження. але збоку це виглядало кумедно і все, що відбувалося, здавалося пародією на поганий фільм про життя тусовочної молоді. На тлі усієї цієї колихкої маси дуже помітною була та сама Алка, яка ледь не зірвала ранкову зарядку - на неї зглядалися хлопці з усіх кутків. Проте біля неї увивалися Канава та його копія, які нікого до дівчини не підпускали. Раптом з динаміків залунало: Нарешті знову ти повертаєшся додому. Дивлюсь назад, хтось бананами гамує втому, Хтось щось читає, хтось в метро втикає, Лиш вона одна біля вікна тебе чекає.... Денис ожив «Бумбокс» завжди покращував йому настрій Танцівники на майданчику почали розбиватися на пари Можна вас запросити? почув Потал коло самого вуха і здригнувся від несподіванки. Обернувся Перед ним стояла Олеся! То, може, таки потанцюємо!? Бо якось негарно виходить: дівчина його кличе, а він куль укаги Хлопець відчув на своїй шиї її легке дихання, і враз його наче струснуло: дивні емоції стискали горло і розплавлювали мізки. Потап мовчки, ледве пересуваючи неслухняні ноги, відвернувся від Олесі. Потім оговтався, повернувся і зупинився. Вона посміхнулася, взяла його за руку і потягнула на майданчик. Вона одна, вона одна, сидітиме біля вікна до темна Гукатиме тебе и мене, а час мине.... А як тебе звати? запитала дівчина. Бо ми вранці так і не познайомилися! - Д-д-енис! - заїкаючись відповів Потап. - А мене Олеся! Дуже приємно! Ти непогано танцюєш! підбадьорила його Олеся, а Денис подумки подякував мамі, яка на всіх сімейних святах витягувала його з-за столу і змушувала танцювати разом із нею. Йому з Олесею було добре. Пісня невблаганно закінчувалася. Потапу здалося, що тільки-но музика стихне, його життя обірветься. Йому не хотілося відпускати Олесю. Хотілося, щоб її руки ще довго лежали в нього на плечах, хотілося вдихати запах її волосся і насолоджуватися кожною секундою близькості... Ніч як ніч, в темряві вогонь світить. Ніч як ніч, день як день.. То були останні акорди. В душі у Дениса щось тенькнуло: ще секунда — і ця дівчина-мрія може назавжди зникнути з його життя! Однак сподіватися на щось більше він не міг, бо не вірив навіть у реальність того, що вже з ним відбувалося - Може, прогуляємось? — раптом сказала Олеся, і хлопець подумав, що йому причулося. Прогуляємось! Та він ладен був на край світу йти за цією дівчиною, а не те, що гуляти з нею табірними доріжками. Проте сказати нічого не наважувався і лише мовчки кивнув. Олеся взяла його під руку і повела кудись. Потапу було все одно, куди йти. Аби тільки бути поряд з нею і мати змогу горкатися її руки... Присядьмо отут! - показала Леся на заховану під деревами лавочку. - Мені обою треба серйозно поговорити, Дениско-барбариско! Потап дригнувся. Так його назимата й то лише у хвилини найбільшої запахло хвою та вечірньою свіжістю. Олеся підсіла ближче до Потала. Він близькості, коли він ховався коло навіть крізь одяг відчув її тепло і мимоволі відсунувся. Потім сидів і картав себе У небі вигульнули перші зорі за власну нерішучість. - ї теплого боку від устк прикрощів на calti.. На алеях денеде засяяли піктарі. У повітрі Кажуть, ти спортом вранці займаєшся? Розкіш Він не розкув запитання і щось мпява пробурмотів у відповідь Леся раптом узяла його за руку Женек Клименком правда? — Олесин ниту коротко волос несподівано затремтів у хмарах і ніяк не міг упіймат нитку розмови. Тоді замов за мене словечко! попросила дівчина розридалася не во третій рік сюди свои попросила дію! А він навіть уваги на мене не звертає! Одесині плечі тремтіли від схлипувань. А Потала наче холодною водою облили Оце розмріявся! Оце бовдур! Його ж просто використовуюты різка йди тигаркнув ден Його ж викорбе дівчину, схопився на нувся Ріко розвернувся зібрався йти віль таланови зупинило хлопця. Він обернув не і побачив у сутінках горблену и петь. Але щось уголосно схлипувала Побити Мав досвіду заспокоювання достать лесовме знав, що треба робити, обате піддавшись якомусь либиноан, сів біля дівчини і міцно обійняв її. Олеся принишкалибину пору кому на плече. Її волосся лоскотало Потапові шию. - Я дурна? — якимось добоє мовчальненим голосом запитала Леся. Підвела голову і поглянула на Потапа в очах блищали сльози. Денис погладив дівчину по обличчю. — Я дурна! зробила вона висновок і затупила лице руками. Вибач мені! Я не хотіла тебе образити! Ти хороший! Леся підвелася. Потал теж встав. Вона міцно притиснулась до нього і раптом почала цілувати. Денис відчув солоний присмак її губ і відсахнувся. Олеся й собі відскочила, ніби її вдарило струмом. Ще раз глянула на хлопця і мовчки пішла у темряву, швидко цокаючи каблучками по бетонній доріжці. Потап, спустошений і самотній, гепнувся на лавку. На дискотеці оголошували останній танець. Діти голосно обурювалися. Потім залунала музика. «От і закінчились мої танці! — гірко подумав Денис. І перший поцілунок уже був... Ех, Потапе, Потапе! Це ж треба такого собі понавигадувати.... Він дослухав до кінця повільну композицію, сплюнув на землю, попрощався зі своїми нереальними мріями і попрямував до будиночка, вирішивши присвятити своє життя лише спорту. Розділ 23 Наступного ранку хлопець був на стадіоні на півгодини раніше, ніж зазвичай Навіть Жеку випередив Денисові просто не спалося. Він цілу ніч скрипів ліжком, аж його сусіди по кімнаті почали паятися. Всі його думки були про Лесю. Він раз у раз прокручував події минулого вечора, який так добре почався і так боляче закінчився. Але останнім часом Потап, можна сказати, звик до болю: кількість неприємностей значно перевищувала кількість тих днів, коли йому таланило, і життя здавалося наповненим та цікавим. І ця «звичка» дозволила йому вже перед світанком пробачити Лесю. А ще він зробив остаточний висновок його з такою-от зовнішністю ніхто ніколи не любитиме. Тож, за що ображатися на бідну дівчину?.. Денис пробіг кілька кілометрів, тримаючи доволі високий темп. Він пробачив Олесю, але дувся на весь світ. І світ, здавалося, теж на когось ображався: вночі похолоднішало, і вогкий сірий ранок дуже скидався на осінній. Але біг допоміг Денисові звільнитися від сумних думок. Організм налаштувався на потрібний ритм: вдих-видих, крок за кроком, нічого зайвого. І так до безкінечності. Коли на стадіон прийшов Жека. Потап уже розминався для розтяжок - Ти чого так рано сьогодні? здивовано спитав Торнадо. -Та Не спалося! відповів Потап, відводячи погляд. Йому чомусь соромно було дивитися в очі товариша. Ніби нічого поганого й не зробив, але пронизливі зеленувато-сірі «рентгени» просвічували людей наскрізь! Тому Денис усівся на завбачливо взятий рушник, трохи розставив ноги і почав поволі тягнутися прямими руками до насків кросівок. Ну-ну! - чи то підбадьорливо, чи то насмішкувато кинув Торнадо і побіг намотувати кола, проте за кілька хвилин зупинився. Потап робив різні вправи. На його обличчі була написана така рішучість, ніби він саме зараз збирається йти в атаку на невидимого супротивника. Жека підійшов ближче. Потап обперся руками на залишки трибуни і намагався сісти на шпагат. Судячи з усього, йому було боляче, але цей біль начебто давав хлопцеві насолоду. Малий! - вражено промовив Торнадо. Ти що, вирішив сьогодні звідси на швидкій поїхати? Потап мовчки продовжував свою справу. Незважаючи на ранкову прохолоду, його волосся та одяг були мокрі від поту. Та що з тобою сьогодні? не витримав Жека. Не дочекавшись відповіді, він відійшов до дерева, дістав свою «лапу», прив'язав і взявся люто її молотити. Через кілька хвилин відчув, як хтось торкнув його за плече. Хлопець оглянувся. Позаду стояв знічений Потап. Вибач! - пробурмотів він. - Та за що ж тебе вибачати? — ніяк не міг утямити Жека. По-моєму, в тебе дах поїхав! А може, ти перетрудився вчора на танцях? Згадка про вчорашній день та ще й із вуст Клима щось перемкнула в Денисових мізках і той, збиваючись та перескакуючи з одного на інше, почав переказувати Торнадо події минулого вечора. Вочевидь, у житті кожного підлітка має бути людина, якій він довіряє всі свої переживання та думки. В ідеалі це мав би бути хтось із батьків. Насправді ж це майже завжди єдиний друг, який може дати дієву пораду або просто вислухати тебе. У Потапенка такого друга вже давненько не було. Самоху він втратие, а заміни йому не знайшов. Тому Жека сьогодні грав роль подушки для Потапових сліз, і грав її досить добре Немає за що тобі вибачатись задумливо сказав Торнадо, коли Потап нарешті виговорився і замовк Ти все правильно зробив! Хочеш, я з нею закручу, а потім кину? - Ні!- заперечив Потапенко. Тоді їй теж буде боляче, а я такого не хочу! - твердо сказав він. Жека з повагою поглянув на цього кумедного товстуна, у якого, виявляється, такий твердий характер. Ти краще поговори із нею! запропонував Денис. Вона хороша! Ні один, ні другий чомусь не могли назвати вголос ім'я дівчини. Розділ 24 З того ранку, радіючи несподіваному зниженню температури повітря. Потапенко почав займатися кілька разів на день, присвячуючи спорту весь вільний час. Тіло боліло, залиті йодом рани на руках не встигали заживати, але хлопець не зменшував навантажень, дивуючи навіть бувалого у цих справах Торнадо. Денис поставив собі за мету до кінця зміни сісти на шпагат. Він робив вправи на розтяжку навіть у кімнаті під час тихої години. Хлопці спочатку насміхалися над ним, потім мовчки, хитаючи головами, спостерігали за його муками, а згодом, заклопотані кожен собою, викреслили Потапа зі своєї спілки. Та їм і так було не до нього... Після тієї дискотеки близнюки Сева та Славко мало що не «прилипли» до своїх нових подружок. Вони використовували першу-ліпшу можливість побути з ними, зникали десь по ночах, а вдень довго гуляли зі своїми гьорлфрендами. Сашко з Тарасом підсіли на гру в карти з кимось у сусідньому будиночку і теж щовечора бігали туди потайки, щоб не потрапити на очі вожатим. Одного разу Тарас програв чималі гроші, повернувся у кімнату з синцем, і наступного дня за ним приїхало велике чорне «BMW» нажахані батьки хутчій забрали свого маленького бідолашного синочка додому, подалі від цього жахливого місця. Але спершу виповіли Піонеру все, що вони думають про табір загалом та про нього особисто. Сашко, побачивши, чим скінчились ігри для Тараса, трохи принишк, але все едно бігав грати, кілька разів позичав у Потапа гроші та так і не віддав їх. Єдине, що тепер збирало хлопців разом висуви Большие не ходив. Він вигріб із бібліотеки всі варті уваги Проте Денис на танці мажки і ввечері Йшли на танцювальний майдан, віддува до вигадані історі Молода бібліотекарка, кой такі зацікамагалася водити, вестиба що снилися, вибирала Денисові найкращі твори і намагалася вгодити, не лише могла Зустрічаючи десь на території табору або него, той зарядці Олесю, Потап знавав, що він з нею не знайома су разом диним містики запросив і до Канцю, тому що тепер їх часто бачили разом ключи докови, де Леся ні разу не навідала Жеку, був стадіон можливо, домовилися ся спеціально, щоб не травмувати Потапа. Та, на щастя, стосунки Жеки в Олесею не зіпсували їхньої з Денисом дружби. коли в Навова делише зблизили хлопців. Щоранку Торнадо по годині ганяв Потапа стадіоном, витискаючи з нього останні сканерез два тижні Денис здійснив задумане сів на шпагат. Його наставник мало не стрибав на радощах! Після того Жека іноді проводив із Потапом легкі спаринги, навчаючи приятеля техніш того Жека найпростіших ударів. Тож коли да час перебування на став на вагу в медпункті, то зі здивуванням помітив, що за час перебування в таборі він скуд аж на вісім кілограмів! Так збігли цілих три табірних тижні. Пролетіли, як мить. Хоча спершу в таке не вірилося. Зазвичай діти роз'їжджалися по домівках уранці. Але щось там десь змінилося, і Потапів автобус мав приїхати вже не вранці, а після обіду цього ж дня. Мамі хлопець вирішив не телефонувати хай буде сюрприз! Потап пакував речі. У кімнаті він був сам. Раптом хтось несміливо постукав у двері. - Так! — голосно сказав Денис. Заходьте! Хто це там такий культурний? Він уже звик, що хлопці, які проживали у цьому будиночку, ніколи не стукали, а вихором влітали до кімнати. І ось двері неквапом відчинилися. На порозі стояла Олеся Можна? - спитала вона. Денис здригнувся і ступив крок назустріч. Всі події та переживання двотижневої давнини враз нагадали про себе. Заходь, якщо прийшла! — оговтався він, повернувся, сів на ліжко і продовжив запихати футболки у сумку, скручуючи їх жужмом. Я прийшла подякувати тобі! наблизилась Олеся. - Ну, давай, дякуй! — пробубонів Потап, не підводячи погляду. Леся підійшла впритул, обхопила двома руками Потапове обличчя, нахилилась і припала до його вуст довгим поцілунком. Ще кілька тижнів тому Денис би знепритомнів від такого. Та зараз не відчував нічого, крім сорому перед Жекою. Тому легенько відштовхнув Олесю, обійшов її і, ніби нічого й не сталося, взявся діставати з шафи свою білизну і шорти. В очах дівчини забриніли сльози. Вона повільно відвернулась і мовчки вийшла із кімнати. Її плечі дрібно здригались. Денисові хотілося побігти за нею, зупинити, притиснути до себе... Проте раптом згадався пронизливий погляд Торнадо, і хлопець розлючено швиргонув речі на ліжко, а сам гепнувся зверху. Кілька хвилин лежав, стиснувши голову руками. Потім встав, поскидав труси та шкарпетки у сумку і різким рухом застібнув замок-блискавку Все, він готовий рушати додому! Автобус приїхав майже відразу після обіду Всі, хто мав відїздити вишикувалися з речами на майданчику біля адмінкорпусу. Хтось записува номери мобільних телефонів або «аськи», хтось (як-от Севка та Славка) обіймалися зі своїми подругами чи друзями, витираючи сльози і клянучись у вічному коханні. Потап сидів на своїй сумці. Його ніхто не проводжав. Аж ось до нього підійшов Жека. Вчора він сказав, що поїде трохи пізніше, бо хоче ще бодай день побути з Олесею. Денис підвівся. Жека простягнув йому свій невеличкий рюкзак, з яким ходив на тренування. - Це тобі! - сказав він. Там «папа» бинти. Тобі знадобиться. І на згадку хоч щось залишиться... Торнадо потупив очі. - Дякую! - ледве витиснув зі себе Потап. А хотів же стільки всього сказати! Хотів сказати, що ніколи не забуде всього того, що зробив для нього Клим, що він став йому справжнім другом, що ніхто, мабуть, так не вірив у нього, що.... Хлопці мовчки обнялися, поплескали один одного по плечах, і Жека попрямував до будиночків, назустріч своєму щастю в особі Олесі. Потап залишився сам серед гомінкого натовпу. Проводжаючи поглядом цупку худорляву фігуру табірного друга, Денис думав, що той, напевне, ніколи вже не повернеться в його життя. Для Жеки він був, хоча й важливим, але тільки епізодом. Нарешті приїхав автобус. Галаслива компанія почала процес завантаження. Вмостившись, діти посилали повітряні поцілунки крізь скло і виглядали сумними. Навіть Канава, від якого подруги ледве відірвали заплакану Алку, був якимось пригніченим. Тож Потапу в цьому сенсі пощастило. Його тут, у таборі, майже нічого не тримало. Він повертався додому. Розділ 25 - Мамо, я вдома! голосно гукнув Потап, заходячи до вітальні. Поки автобус доїхав до міста, поки всі вивантажилися з нього, поки Денис дістався свого двору, була вже майже восьма вечора. Мама повинна була б бути вдома, але у квартирі панувала тиша. «От тобі й сюрприз! - подумав Денис. - Все-таки треба було подзвонити! І попросити, щоб вона приготувала щось смачненьке!» - Ау-у-у! — заволав він. Чому це мене ніхто не зустрічає? І тоді в батьківський спальні щось гупнуло - значить, хата таки не порожня. - Ти що, спиш? Денис подався на звук. Ось як воно, значиться? Син приїхав, а вона спить! Денис жартував. Він дуже радів тому, що нарешті був удома. Правду кажуть: у гостях добре, а вдома краще! Хлопець хотів якнайшвидше стрибнути до ароматної ванни з пишною піною.дверей спальні Сапнув на себе ручку, двері відчинились. У канаті було напівтечно бялись подарував валась у короткий Китчастий калатик, якого тато колском, а потім сідала веницю весілля Зазвичай вона надала його пересувала навпроти весілля Деркала розчісувала волосся. Тато тоді цілував її у маківку і казав, що гарму жінку не заховає жоден халат Автор матуся великими перелякани закоротким лася на Потапа і, як у Але тепер рукою намагалася прикрити закоротким для цього калатом той коня, а друго станува навіть при поганому освітленні було розкуйовдж на щоках палав помітний навіть при поганому освітленні рум'янець - Мамо! Ти ча -точая було Денис Бормовк на півслові. В глибині кімнати завмер, як бусол, на одній нозі дядько Борис сусід, який колись допомагав Денисові вішати турнік, а зараз вона поводитися куруч одягнути штани Хлопець занімів, бо не знав, як йому зараз поводитися. Те, що чоловіки й жінки имаються циме, для нього не було секретом. Власне, в таборі після відбою тільки й було розмов, що про «це». Однак уявити свою матір з кимось, окрю батька, у спальні Потап не міг.... Він скинув поглядом акриті ноги Бориса Антиповича: його пом'яті сімейні труси, всипані маленькими червоними сердечками, і відчув як до горла підкочує клубок нудоти. - А ти!.. Чого це ти вдома Темав приїхати!? — збентежено проказала мама. Вона нарешті перестали смикати одяг. - Маже, мені потрібно було там ще на кілька місяців лишитись, щоб ти могла тут розслабитись? — не залишився у боргу Потап. Він трохи оклигав від початкового шоку і відчував, як усе його тіло перетворюється на суцільне сплетіння розятрених нервів. «Як там Торнадо вчив? майнула думка. Піднімаєш праву ногу, концентруєш енергію і з розвороту прямо в диню ба-бах! Спробувати, чи що!?» — Ну, я, мабуть, піду! — озвався дядько Борис. Він нахилився, щоб підтягнути штани, зашпортався, втратив рівновагу і з розмаху всівся на ліжко. Зірвався з нього, як ужалений, і, спотикаючись, ледве одягнув на ходу брюки. - Та куди ж ви? вдавано турботливо запитав Потап. — Я ж до завтрашнього знущально підморгнув він Схуд. І говорити почав Борисові Антиповичу. - А ти змінився! знову спинився дядько Борис. дня ще в таборі! Залишайтеся, відпочивайте! по-іншому, подорослішав! Чоловік зібрав розкидані по кімнаті речі, вдягнув сорочку і рушив до дверей. А в дверях стояв Денис. Вони зустрілися поглядами. І дядько Борис програв цей бій першим моргнув і відвів очі. Слабак! сказав Потап і пропустив чоловіка. Той прожогом кинувся до виходу. За мить грюкнули вхідні двері і в квартирі запала важка тиша. Денисику! Вибач мене, синочку! мама зненацька заплакала, її обличчя зморщилося і стало схоже на сушену грушу.«Чи не забагато жіночих сліз і вибачень на мене одного?» подумав Пота Мовчки розвернувся, не дивлячись на матір, і попрямував до свої кімнати Клацнув внутрішнім замком, відгороджуючись від світу, голосно врубав музику. щоб не чути слів мами, яка щось намагалася пояснити з-за дверей. Скільки питань Заморочених зізнань. Як же тобі мене пробачити? «Ні! Таки потрібно було подзвонити! міркував Потап.1 уникнути стількох проблем! Чорт! Яке ж це життя важка! А мені ж іще жити й жити! Стомлене дорогою і несподіваним «привітаннями тіло поволі пориналов сок. Денис навіть не почув, як клацнув музичний центр, коли закінчилася остання на диску пісня. У його неспокійних снах до нього навідалися Олеся, Канава, який навіщось учив його прийомам карате, та Борис Антилович, який невідь чому голосно реготав, розмахуючи своїми сімейними, у червоні сердечка, трусами. Розділ 26 Дай мені-і-і си-и-или прожити цей день співав Потап, крутячись перед великим дзеркалом у вітальні. У нього сьогодні був піднесений настрій Здавалося, що і сонце сяє яскравіше, і пташки співають тільки для нього Денис збирався до школи. То було першого вересня. А радів хлопець тому, що перший раз за декілька років куплений шкільний костюм не довелося перешивати! Яке це було задоволення як влита! приміряти вибрану вдяганку і відчути, що вона сидить на тобі, Денис Потапенко перейшов у дев'ятий клас і майже домігся того, чого прагнув. 1 хоча кубики пресу були наразі ледь помітні, але ж вони таки були! Потап у новому темному костюмі та синій сорочці з краваткою виглядав, неначе голлівудський актор і дедалі більше собі подобався. «Не дарма півроку потом обливався!» подумав хлопець, поправляючи ледве помітний вихор у зачісці. Він із вдячністю згадав свого наставника - Торнадо, - який стільки всього йому пояснив. Тепер Денисові руки зміцніли від відтискань та підтягувань, кістки кулаків добре натренувалися, і подаровану Жекою «лапу» він дубасив без жодних больових відчуттів. Залізна перекладина його теж уже не лякала - він підтягувався двадцять разів. Тіло хлопця стало міцним і повністю підкорялося йому. У Дениса була єдина проблема - після тієї сцени у спальні змінилися їхні стосунки з мамою. Кілька тижнів вони майже не розмовляли, аж мама схудла і постаріла мало не на очах. Том Пока понася вновь би заспокоявся, але Мама сьогодні залишилась на кілька колишньої теплоти й близькості їм так і не вдалося відновити 一月 пішов! гукнув він углиб квартири нади вдома, поб випровадити його десокият тепер ушла до передровскіль - Який ти у мене став! Стрункий, високий! Тепер усі дачата Teoll-xotina Вале Денис вивернувся і виставив перед собою руки чмокнути сина в шоку, алe - От не потрібно цих ніжностей, будь ласка! Я вже з того віку виріст Він дійсно витягнувся за літо, мама ледве діставала йому до підборіддя - Ну все, до вечора! — сказав Дединку, вилетів на вулицу зеркало і вийшов квартири. Перескакуючи через скогодні був на вулиці на мить зупинився квартири в навколо він в соод, бутерешь приемно кол. Але тоді було Еро похмуро, а тепер визирнуло сонце, і вітерець приемно холодив облу дородовж літа Потал не спілкувався зався відпочинкомками Кожен із них мав Упродовж на пето: хтось насолоджувавки на морська на дві або в селі, у дідуся з бабусею, хтось знемага передовському узбережжі, а кто дідуся у розпечених джунглях міста перед телевізором або моніторомтось глибині душі Потап скучив за ними, хоча не зізнавався в цьому навіть самому собі додавав свиткового настрою. Вчора вони з Ромком Загорським домовилися зустрітись на їхньому місці - на перехресті неподалік від школи. Денис уже довгенько чекав приятеля. Ромко, завжди, запізнювався. Озирнувшись, Денис побачив, що Загорський стоїть буквально за кілька десятків метрів від нього і теж глипає навсібіч - Загора! - підійшов до нього Потап. — Ну чого ти тут стовбичиш і мовчиш? Я тебе вже півгодини чекаю! -0-0-0-0!- очі Ромка розширилися. Нічого собі! Ти куди Потапенка подів Інопланетянине!? Слухай, Потапе, ти прямо наче з картинки! Як це так? Що з сталося? тобою Денис відчув, що у нього за спиною виростають крила. Заради цього варто було стільки вистраждати, намотуючи кола по стадіону! - Та так якось... стримано відповів. І ти теж нічого! Загора так само підріс за літо. У нього навіть з'явився темний пушок над верхньою губою, який з натяжкою можна було назвати вусами. Хлопці всміхнулися і подалися до школи, дорогою ділячись враженнями. - А ти не знаєш, що із Кропивою сталось!? чомусь згадав про однокласницю Денис. - Вона ж до канікул так у школі і не з'явилась! - Тю на тебе! Ти наче з іншої планети впав! — аж пригальмував Ромко. — її матінка, як дізналася про «цікавий стан» своєї донечки, відразу взяла її під домашній арешт! До Маринки ж наші вчителі ходили після уроків премудростям не дівчисько, а живого колобка! вчили Загорський зобразив рухом руки великий живіт. - Вона в кінці літа народила, пацана ніби. Причому татусь його так і не знайшовся! Я чув, як мій батя мамі розповідав! Прикинь! Кропивина мамаша всиновила те дитя і на себе записала, а потім всі вони зірвались, продали хату та переїхали кудись, подалі від сорому завершив розповідь Загора - Блін! Просто тобі серіал почухав потилицю Потап - Та на біса вона тобі! Я вже й забув про цю шмару! Загорський. Ходімо швидше! Треба наших шукати! територію школи. махнув рукою майже вбігли вони на У шкільному дворі все вирувало. Перший день вересня це завжди свято. передусім свято зустрічі. Дівчата з виском кидались одна одній на шию і без угаву торохтіли, демонструючи «морську» засмагу чи нову зачіску. Хлопці міцно потискали руки, перекидалися стислими фразами і оцінювали зовнішність однокласниць. Потап і Загора підійшли до своїх. - Доброго ранку, восьмий «А»! - голосно крикнув Роман. Уже дев'ятий! хором озвалися хлопці Здоров, Загора! А це хто з тобою? Новенький? запитав Олесь Максименко, в якого підупав зір, але він соромився вдягати окуляри. Дев'ятий «А»! Радо представляю вам, витримав паузу Ромко, нового і покращеного Дениса Потапенка, власного персоною! вклонився він, мовби на королівському прийомі. Всі присутні обернулися до них. Потап почував себе, як у золотій пастці і приємно, і втекти неможливо. Він почервонів і почав штрикати під ребра Заїрського, мовляв, годі вже цього цирку Потап! Ну ти просто Бред Піт! вражена Юля Сосновська не зводила з Дениса своїх ясних очей. - Ні, радше цей, як його... Ну той, що Горобця в якомусь фільмі грав... Джонні Деп, о! - заперечив Генка Довгоп'ятий. Дев'ятий «А» дружно загув, вітаючи нового Потапа. Проте Денис хотів зловити на собі погляд людини, яка колись дуже багато для нього важила. Так! Самоха не зміг приховати здивування. Та іноді в його очах помітно було ще і якусь тінь. Можливо, злість, хоча йому ніби й не було за що сердитись на Дениса. Потім Матвій відвернувся і вдав, що навіть на помічає колишнього друга. Потап позадкував і сховався за спини однокласників. Розпочалась урочиста лінійка.