Вечер в хату, гості забелкотали, У хлівці зажмурилось сонцеі ходили галасом. Із запашним колоском прийшли діда й жмирага, Дошикувати на робу комусь треба, що я не граба.
Діда знання землі, жмірага хліборобства, В них стільки мудрості, я всіх гостей питаю: "Як краще сіяти паростки, коли восени гарна дощівка? Як підживляти зерно, щоб колоси були шикарними?"
Жмираг розлучив косою мої думки прості, Сказав: "Ти ж знаєш, молодий, в чому річ, Сій наздоганяючи сонце, а жни послабше, коли вже тепло. Вітамінами коріння підживляй, а зранку росою поливай".
Діда домігсь слова: "Головне, слухайте, молоді, Хліб в наших долинах символ робітничії крові. Вивчайте книжки, історію, матері патерні череваті, Бо в книгах знанням найдеш ти досягнення наших длящів".
Запам'ятайте, молоді, слова тих гостей, Заручайтеся мудростю їхньою, якого схопились натейно. Хай зерно вродливе росте, а думки ваші квітнуть, Університетські мрії здійсняться, як колос на полі ростуть.
