На протяжении 19 века Япония переживала період сильних змін і модернізації, що суттєво вплинуло на загальні цілі та завдання її зовнішньої політики. На початку 19 століття Японія відокремилася від світу та здійснила ізоляцію згідно з політикою сакоку. Однак у другій половині століття прийнялись рішення про відкриття країни на контакти з іншими державами.
Наприкінці 19 століття Японія стала активно націленою на зміну свого статусу на міжнародній арені. Це обумовлено багатьма факторами, включаючи бажання стати істинною суверенною державою, а також потребу відновлення економіки та розвитку торгівлі. Японія розпочала експансію на Азію та Тихоокеанський регіон, зокрема впливала на Китай та Корею.
Отже, спрямованість зовнішньої політики Японії наприкінці 19 століття визначалася її амбітними планами з позиції національних інтересів, зокрема забезпеченням безпеки, економічного зростання та політичної впливовості в регіоні.
