Аналіз произведения Щука.

«Щука» - це повість, написана українським письменником Василем Шкляром. Вона була опублікована у 1933 році і вважається одним з найвідоміших творів автора.

Головні герої повісті - двоє людей: Бортко і Щука. Бортко - це вчений-природознавець, який все життя присвятив вивченню і розумінню життя риб, зокрема щук. Щука - це сама риба, яку Бортко вирішив звільнити з пастки та вивчити її поведінку.

Головна тема цієї повісті - відносини між людиною і природою. Бортко відчуває пристрасть до риб і ставиться до них як до рівноправних життєвих форм. Він намагається зрозуміти та спілкуватися зі щукою, досліджуючи її звички та пристосування до середовища.

Однак, на противагу цьому вивільненню, існує ідея власного розшуку свободи у щуки. Вона також хоче зберегти свою незалежність та зливтися із природою. Ця тема символізує загальну потребу всіх живих істот бути незалежними та вільними.

Повість має філософський та ліричний настрій, де автор показує особисте ставлення до природи та вічних питань про місце людини у світі. Він намагається з'ясувати велику загадку життя через дослідження щуки і її відносин з людиною.

Також варто зазначити, що автор використовує міміку та рухи щуки, як спосіб передачі її думок та почуттів. Це надає повісті певну емоційність та глибину.

У загальному, повість «Щука» - це філософський твір, який представляє в основному дві головні теми: взаємовідносини між людиною та природою, а також потребу кожного живого істоти вільно жити існуванням, що було задано самою природою.