Написать переказ Ми влаштувалися в невеликій дерев'яній хатці. І дуже здивувалися, коли над нашими дверима ластівки звили собі гніздечко. Пташки не примурували гніздечко наглухо…
Написать переказ Ми влаштувалися в невеликій дерев'яній хатці. І дуже здивувалися, коли над нашими дверима ластівки звили собі гніздечко. Пташки не примурували гніздечко наглухо до стелі, як це робить більшість їхніх родичів, а залишили свою хату без даху. Тому четверо ластів'ят увесь час висували пухнасті голівки з гнізда. Ми не раз спостерігали, як працьовиті батьки годували своїх ненажерливих дітей. Ще й не було видно матері, а великі жовті ротики розкривалися їй назустріч. Ластівки давали їсти малятам по черзі. Спочатку крайньому, політають, політають і другому принесуть чогось смачного, і так кожному. Жодного разу одне й те ж пташеня не одержало підряд дві порції. На наших очах ластів'ята вбралися в пір'я, виросли. Частенько вони висувалися з гнізда. Коло дзьобиків меншали заїди, а на шайках знизу відростало темно-буре пір'ячко. Такі вони були кумедні, що сусідська Таня щодня щебетала: - Ластів'ята, ластів'ята, покажіть нам оченята. З усіх будинків збігалися до нас діти, щоб помилуватися чорноокими пташенятами.
В маленькій дерев'яній хатці, де ми оселились, сталося щось неймовірне: ластівки вирішили зробити гніздо прямо над нашими дверима. Це було незвично, адже пташки не закріпили його до стелі, як більшість з них, а залишили відкритим, тож ми могли бачити, як ластів'ята заглядають з гнізда.
Ми не раз спостерігали за тим, як батьки ластівок, трудяги, годували своїх малят. Хоча іноді й не було видно матері, великі жовті ротики пташенят завжди були відкриті, чекаючи їжу. Ластівки підлітали до них по черзі, спочатку годували одного, потім другого, і так далі, жодне з пташенят не отримувало дві порції підряд.
Протягом часу, поки ми спостерігали за ними, ластів'ята ростуть і починають покидати гніздо. Їхнє пір'я стає міцнішим, темно-коричневим, а на дзьобах зменшуються заїди. Сусідка Таня з задоволенням спостерігала за ними і щодня вигукувала: «Ластів'ята, ластів'ята, покажіть нам оченята!» Добігалися до нас діти з усіх вулиць, щоб подивитися на милі маленькі пташенята.
Цей переказ про ластівок показує красу природи і метушливе життя пташок, їхню турботу про потомство та те, як природа може приносити радість та втіху у повсякденному житті людей.
